Центральний державний архів зарубіжної україніки

   
УкраїнськаРосійськаАнглійська
     
Верховна Рада України
Президент України
Кабінет Міністрів України
Державна архівна служба України
Міністерство Закордонних Справ
Головне управління державної служби України
Український інститут по проектуванню засобів та споруд звязку
Методичні рекомендації з питань запобігання та вре
 

Документальна онлайн виставка

«За ґратами, за вартами...»
До Дня пам’яті жертв політичних репресій


Москва, гора Ведмежа, Кем
i Попiв-острiв – шлях
за ґратами, за вартами,
розбухлий на сльозах.
(Василь Стус. Пам’яті М. К. Зерова)


Окупаційний режим, встановлений більшовиками в Україні у 1921 р., спирався на репресивний апарат як невід’ємний інструмент радянської політики впродовж 70 років. У незалежній Україні пам’ять жертв політичних репресій вшановується у третю неділю травня. Традиційно початок масових репресій пов’язується з постановою Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 від 2 червня 1937 р. «Про антирадянські елементи» та наказом НКВС СРСР № 0044 від 5 серпня 1937 р. Однак переслідування, масові арешти та страти українців почалися ще за часів боротьби за державну незалежність. А протягом наступних років торкнулися не лише населення, яке безпосередньо проживало на території України, а й української політичної еміграції – учасників Української революції. Жертвами комуністичного терору стали у 1925 р. Голова Директорії УНР та Головний Отаман українського війська Симон Петлюра, у 1938 р. – перший голова Організації українських націоналістів Євген Коновалець. Наприкінці Другої світової війни, коли радянські війська вступили на територію Чехословаччини, Румунії, Австрії, Німеччини, хвиля арештів, ініційованих НКВС, торкнулася українських емігрантів, які мешкали в цих країнах.

Про трагічні сторінки української історії, про долі українців – і тих, які залишилися на Батьківщині, і тих, яких поразка у визвольній боротьбі змусила стати вигнанцями – розповідає виставка «За ґратами, за вартами…», підготовлена ЦДАЗУ до Дня пам’яті жертв політичних репресій.

Виставка складається з двох розділів. У першому – «Українська еміграція про репресії в радянській Україні» – висвітлено події 1920–1930-х рр., пов’язані з масовими арештами, політичними судовими процесами та стратами як основними методами більшовицького управління в Україні. Документи, представлені у цьому розділі, розповідають про переслідування комуністичною владою релігійних, культурних діячів, науковців, які мешкали в Україні, про українців – в’язнів Соловецьких таборів, про один з найгучніших судових процесів в історії України міжвоєнного періоду – над членами Спілки визволення України (СВУ) та Спілки української молоді (СУМ). У цьому ж розділі можна ознайомитися з документами, які відбивають реакцію української еміграційної спільноти на політику комуністичного терору.

Другий розділ «Репресії комуністичної влади проти української політичної еміграції у 1930–1940-х рр.» присвячено українцям-емігрантам, колишнім учасникам визвольних змагань, які, навіть перебуваючи на чужині, в очах окупаційної влади лишалися загрозою комуністичному режимові, а тому зазнали переслідувань, опинившись у катівнях НКВС наприкінці 1930-х та у середині 1940-х рр. Це отаман Холодного Яру, співробітник відділу розвідки уряду УНР в екзилі Яків Водяний, перший президент Карпатської України Августин Волошин, колишні вояки армії УНР Василь Прохода, Гнат Порохівський, Петро Зленко, а також Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург) – австрійський ерцгерцог, який називав себе українцем і служив у Легіоні Українських січових стрільців.

Хронологічно документи виставки охоплюють період з 1922 р. до 1999 р.

 

Розділ І

Українська еміграція про репресії в радянській Україні

 

У 1925 р., виступивши з жорсткою критикою більшовицької влади, Симон Петлюра у своїй статті «Міліція пана Балицького і юстиція пана Скрипника» зазначав, що кількість людей, розстріляних каральними органами у СРСР, становить 1 526 197 осіб. Ця цифра наводилася самим Державним політичним управлінням (ДПУ) й, очевидно, була заниженою. Майже 10 років потому, у 1934 р., уряд УНР, протестуючи проти прийняття СРСР до Ліги Націй, посилався на дані, наведені у книзі Ессада Бея (псевдонім азербайджанського та німецького письменника, уродженця Києва Лева Нусенбаума). У меморандумі екзильного уряду зазначалося, що тільки за 1917–1923 рр. більшовицький режим забрав життя 1 761 665 людей. Наводилися й інші цифри, і всі вони становили понад півтора мільйони. Точна кількість українців, які стали жертвами червоного терору в цей період, невідома й досі.

Визнаючи окупаційний характер комуністичної влади, українська еміграція приділяла велику увагу викриттю злочинів окупантів проти українського народу. На шпальтах еміграційних видань регулярно з’являються повідомлення про арешти та розстріли українських селян, звинувачуваних у шпигунстві та поширенні антибільшовицьких настроїв, про переслідування інтелігенції: інженерів, науковців, освітян, релігійних та культурних діячів. У полі зору дописувачів українських часописів, що виходили за кордоном, опинилися долі соловецьких в’язнів, яким пощастило втекти до Фінляндії, а звідти до інших країн Європи. Окрему увагу авторів еміграційних видань привернув так званий «Шахтинський процес» 1928 р., сфабрикований ДПУ проти донбаських інженерів, звинувачених у шкідництві.

Сатиричний вірш «Журавлі» за підписом В. Валентин. «Тризуб», ч. 44, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 154 зв.

Сатиричний вірш «Журавлі» за підписом В. Валентин. «Тризуб», ч. 44, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 154 зв.

Стаття Симона Петлюри «Міліція пана Балицького і юстиція пана Скрипника», написана ним під псевдонімом Г. Рокитний. «Тризуб», ч. 9, 1925 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 115, арк. 133–133 зв.

Стаття Симона Петлюри «Міліція пана Балицького і юстиція пана Скрипника», написана ним під псевдонімом Г. Рокитний. «Тризуб», ч. 9, 1925 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 115, арк. 133–133 зв.

Українці у більшовицькій тюрмі в Читі у 1922–1923 рр. «Тризуб», ч. 16–17, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 125, арк. 233 зв.

Українці у більшовицькій тюрмі в Читі у 1922–1923 рр. «Тризуб», ч. 16–17, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 125, арк. 233 зв.

Фрагмент Меморандуму уряду УНР, поданого голові 15-ї Асамблеї Ліги Націй. «Тризуб», ч. 45, 1934 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 132, арк. 170, 171–171 зв.

Фрагмент Меморандуму уряду УНР, поданого голові 15-ї Асамблеї Ліги Націй. «Тризуб», ч. 45, 1934 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 132, арк. 170, 171–171 зв.

Брошура «Soviet Persecution of Religion in Ukraine», видана Світовим Конгресом Вільних Українців. Торонто, 1976 р.
ЦДАЗУ, ф. 36, оп. 1, спр. 64, арк. 55

Брошура «Soviet Persecution of Religion in Ukraine», видана Світовим Конгресом Вільних Українців. Торонто, 1976 р.
ЦДАЗУ, ф. 36, оп. 1, спр. 64, арк. 55

Митрополит Української Автокефальної Православної Церкви Василь Липківський, б/д.
ЦДАЗУ, ф. 23, оп. 1, спр. 71, арк. 2

Митрополит Української Автокефальної Православної Церкви Василь Липківський, б/д.
ЦДАЗУ, ф. 23, оп. 1, спр. 71, арк. 2

Повідомлення про арешт митрополита Василя Липківського. «Тризуб», ч. 43, 1926 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 117, арк. 216 зв.

Стаття Повідомлення про арешт митрополита Василя Липківського. «Тризуб», ч. 43, 1926 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 117, арк. 216 зв.

Повідомлення про арешти та розстріли в Україні. «Тризуб», ч. 29, 1927 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 120, арк. 191

Повідомлення про арешти та розстріли в Україні. «Тризуб», ч. 29, 1927 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 120, арк. 191

Фрагмент статті про «Шахтинський процес» в Україні. «Тризуб», ч. 34, 1928 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 124, арк. 37 зв.

Фрагмент статті про «Шахтинський процес» в Україні. «Тризуб», ч. 34, 1928 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 124, арк. 37 зв.

Група втікачів із Соловків. «Тризуб», ч. 17, 1931 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 129, арк. 21

Група втікачів із Соловків. «Тризуб», ч. 17, 1931 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 129, арк. 21

Стаття Івана Липовецького «З оповідань утікачів (Лист із Варшави)». «Тризуб», ч. 35, 1931 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 130, арк. 25–25 зв.

Стаття Івана Липовецького «З оповідань утікачів (Лист із Варшави)». «Тризуб», ч. 35, 1931 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 130, арк. 25–25 зв.

Стаття Василя Филоновича «В гостях у “кронштадців” та збігців з Соловецької каторги». «Гуртуймося», ч. 1, 1935 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 141, арк. 12 зв.–13

Стаття Василя Филоновича «В гостях у “кронштадців” та збігців з Соловецької каторги». «Гуртуймося», ч. 1, 1935 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 141, арк. 12 зв.–13

 

Найбільший розголос у середовищі української еміграції отримав процес над членами Спілки визволення України та Спілки української молоді 1930 р. Численні українські еміграційні організації виступили із заявами та протестами проти наступу кремлівської влади на український національний рух. Можливо, саме активна позиція українців за кордоном і розголос, який вони прагнули надати цій справі, зумовив певною мірою відсутність смертних вироків. Частина обвинувачених, серед них академік Сергій Єфремов, загинула у таборах. Деякі інші протягом 1930-х рр. і на початку Другої світової війни були заарештовані повторно (професор історії Йосип Гермайзе, письменниця Людмила Старицька-Черняхівська) та страчені (колишній голова уряду УНР, один із засновників УАПЦ Володимир Чехівський, небіж Сергія Єфремова Микола Павлушков).

Багато істориків вважають існування СВУ вигадкою ДПУ, спрямованою на нищення патріотично налаштованої української інтелігенції. Однак українською еміграцією – сучасниками тих подій – трагічний процес над СВУ було трактовано як факт, що дозволив виявити «дійсну суть сучасних відносин на Україні, а саме: ненависть населення до окупантської влади, до комуністичних доктрин, до більшовицької господарки, до всього, що носить на собі тавро большевизму і Москви, і … надії на скоре визволення» (Андрій Яковлів. Харківський процес «Спілки Визволення України»).

Замітка «Арештування на Україні». «Тризуб», ч. 44, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 156 зв.

Замітка «Арештування на Україні». «Тризуб», ч. 44, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 156 зв.

Заява Харківського ДПУ про викриття «контрреволюційної» організації Спілки визволення України. «Тризуб», ч. 49, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 234–234 зв.

Заява Харківського ДПУ про викриття «контрреволюційної» організації Спілки визволення України. «Тризуб», ч. 49, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 234–234 зв.

Ухвала Ради Української об’єднаної громади у Парижі у зв’язку з арештами в Україні. «Тризуб», ч. 49, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 235

Ухвала Ради Української об’єднаної громади у Парижі у зв’язку з арештами в Україні. «Тризуб», ч. 49, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 235

Повідомлення про протест Української Парламентарної Репрезентації проти червоного терору в Україні та демонстрацію у Львові. «Тризуб», ч. 48, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 217

Повідомлення про протест Української Парламентарної Репрезентації проти червоного терору в Україні та демонстрацію у Львові. «Тризуб», ч. 48, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 217

Заклик Головної еміграційної ради проти червоного терору в Україні. «Тризуб», ч. 50, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 252–252 зв.

Заклик Головної еміграційної ради проти червоного терору в Україні. «Тризуб», ч. 50, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 252–252 зв.

Протест Народного комітету проти репресій в Україні. «Тризуб», ч. 50, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 252 зв.

Протест Народного комітету проти репресій в Україні. «Тризуб», ч. 50, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 252 зв.

Протест Української студентської громади у Варшаві проти арештів в Україні. «Тризуб», ч. 50, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 253

Протест Української студентської громади у Варшаві проти арештів в Україні. «Тризуб», ч. 50, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 127, арк. 253

Резолюція-протест лекторського персоналу Української господарської академії в Подебрадах (УГА) у зв’язку з масовими арештами в Україні. Подебради, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 12, оп. 1, спр. 34, арк. 29–29 зв.

Резолюція-протест лекторського персоналу Української господарської академії в Подебрадах (УГА) у зв’язку з масовими арештами в Україні. Подебради, 1929 р.
ЦДАЗУ, ф. 12, оп. 1, спр. 34, арк. 29–29 зв.

Микола Павлушков, звинувачений на процесі СВУ у керівництві Спілкою української молоді. «Спілка визволення України й Спілка української молоді. Збірник 2». Нью-Йорк–Мюнхен, 1964 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 521-О

Микола Павлушков, звинувачений на процесі СВУ у керівництві Спілкою української молоді. «Спілка визволення України й Спілка української молоді. Збірник 2». Нью-Йорк–Мюнхен, 1964 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 521-О

Відозва членів СВУ на еміграції в 30-ту річницю процесу. «Спілка визволення України й Спілка української молоді. Збірник 2». Нью-Йорк–Мюнхен, 1964 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 521-О

Відозва членів СВУ на еміграції в 30-ту річницю процесу. «Спілка визволення України й Спілка української молоді. Збірник 2». Нью-Йорк–Мюнхен, 1964 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 521-О

Фрагмент статті Андрія Яковліва «Харківський процес “Спілки Визволення України”». «Тризуб», ч. 34, 1930 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 128, арк. 1 зв.–2.

Фрагмент статті Андрія Яковліва «Харківський процес “Спілки Визволення України”». «Тризуб», ч. 34, 1930 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 128, арк. 1 зв.–2.

 

Розділ IІ

Репресії комуністичної влади проти української політичної еміграції у 1930–1940-х рр.

 

Пакт Молотова–Ріббентропа, підписаний 23 серпня 1939 р. двома тоталітарними державами, спричинив до експансії більшовицької ідеології на захід – до країн Східної Європи та Прибалтики. Внаслідок договору СРСР окуповує Західну Україну, яка до того перебувала у складі Польщі, Бессарабію та Північну Буковину, що належали Румунії, а також Естонію, Латвію та Литву. Як і майже 20 років тому, захоплення територій супроводжується терором каральних органів проти місцевого населення. У полі зору НКВС опиняється й українська еміграція, яка проживала в окупованих країнах. Колишні учасники Української Революції 1917–1921 рр. становили неабияку загрозу для режиму диктатури та терору, що його стверджувала кремлівська влада на захоплених землях. Зокрема, 27 серпня 1939 р. на території Західної України було заарештовано Якова Водяного, одного з організаторів Вільного козацтва, отамана Холодного Яру, в еміграції – співробітника відділу розвідки УНР. 7 лютого 1940 р. Київським військовим трибуналом йому було винесено смертний вирок. 28 червня 1940 р. на Буковині арештовують редактора єдиної в Румунії української газети «Час» Лева Когута, якому завдяки друзям пощастило звільнитися та емігрувати до Австрії.

Яків Водяний. 1 квітня 1928 р.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 71, арк. 2 зв.

Яків Водяний. 1 квітня 1928 р.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 71, арк. 2 зв.

Вирок Якову Водяному, винесений Військовим трибуналом Київського особливого військового округу. 1940 р.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 71, арк. 11–12

Вирок Якову Водяному, винесений Військовим трибуналом Київського особливого військового округу. 1940 р.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 71, арк. 11–12

Довідка, якою підтверджено виконання вироку військового трибуналу у справі Якова Водяного. [1940 р.]
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 71, арк. 13

Довідка, якою підтверджено виконання вироку військового трибуналу у справі Якова Водяного. [1940 р.]
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 71, арк. 13

Фрагмент листа сина полковника УНР Якова Водяного Івана Водяного до Президента УНР в екзилі Миколи Плав’юка з проханням вшанувати пам’ять батька у 75-ту річницю створення УНР. 10 серпня 1992 р.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 71, арк. 4

Фрагмент листа сина полковника УНР Якова Водяного Івана Водяного до Президента УНР в екзилі Миколи Плав’юка з проханням вшанувати пам’ять батька у 75-ту річницю створення УНР. 10 серпня 1992 р.
ЦДАЗУ, ф. 35, оп. 1, спр. 71, арк. 4

Нова, масштабніша хвиля арештів у середовищі української еміграції прокотилася наприкінці Другої світової війни – з просуванням Червоної армії на захід та окупацією нею Польщі, Чехословаччини, Румунії, Угорщини, Східної Німеччини, Австрії. Колишні громадсько-політичні діячі доби Української Революції, військові армії УНР, гетьманці та петлюрівці вивозяться каральними органами до СРСР та опиняються у катівнях НКВС. Зокрема, у Чехословаччині було заарештовано президента Карпатської України, ректора Українського вільного університету Августина Волошина, колишнього старшину української армії, публіциста та бібліографа Петра Зленка; у Румунії – полковника армії УНР, голову Комітету допомоги українським емігрантам ім. Симона Петлюри Гната Порохівського; у Польщі – підполковника армії УНР, голову Товариства бувших вояків Армії УНР у Чехословаччині Василя Проходу; в Австрії – австрійського ерцгерцога, полковника УСС, прибічника ідеї української незалежності Вільгельма Габсбурга, якому українські вояки ще під час Першої світової війни дали ім’я Василь Вишиваний.

Августин Волошин – президент Карпатської України. «Самостійна Україна», січень–березень 1989 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 4740-О

Августин Волошин – президент Карпатської України. «Самостійна Україна», січень–березень 1989 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 4740-О

Повідомлення «40-ліття смерти Президента Августина Волошина». «Бюлетень пресово-інформаційної референтури Організації українських націоналістів», ч. 1, лютий–березень 1985 р.
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 9, арк. 112

Повідомлення «40-ліття смерти Президента Августина Волошина». «Бюлетень пресово-інформаційної референтури Організації українських націоналістів», ч. 1, лютий–березень 1985 р.
ЦДАЗУ, ф. 59, оп. 1, спр. 9, арк. 112

Посвідчення Гната Порохівського про присвоєння йому військового звання підполковника. 21 грудня 1922 р.
ЦДАЗУ, ф. 1, оп. 5, спр. 6, арк. 1

Посвідчення Гната Порохівського про присвоєння йому військового звання підполковника. 21 грудня 1922 р.
ЦДАЗУ, ф. 1, оп. 5, спр. 6, арк. 1

Голова українського уряду в екзилі Олександр Шульгин (другий ліворуч) у будинку родини Гната Порохівського (перший праворуч) у Бухаресті. [1930-ті рр].
ЦДАЗУ, ф. 1, оп. 5, спр. 15, арк. 38

Голова українського уряду в екзилі Олександр Шульгин (другий ліворуч) у будинку родини Гната Порохівського (перший праворуч) у Бухаресті. [1930-ті рр].
ЦДАЗУ, ф. 1, оп. 5, спр. 15, арк. 38

Стаття Ольги Порохівської «Полковник Гнат Порохівський». «Вільне слово», Бухарест, 1999 р.
ЦДАЗУ, ф. 1, оп. 5, спр. 14, арк. 1

Стаття Ольги Порохівської «Полковник Гнат Порохівський». «Вільне слово», Бухарест, 1999 р.
ЦДАЗУ, ф. 1, оп. 5, спр. 14, арк. 1

Екслібрис Петра Зленка. «Звіт Українського товариства прихильників книги в Празі за 1934 рік». Прага, 1935 р.
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 90, арк. 2

Екслібрис Петра Зленка. «Звіт Українського товариства прихильників книги в Празі за 1934 рік». Прага, 1935 р.
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 90, арк. 2

Петро Зленко. Обкладинка та відбиток видання «Зимовий похід. Матеріяли для бібліографічного покажчика». Прага, 1930-ті рр.
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 2, арк. 1, 10

Петро Зленко. Обкладинка та відбиток видання «Зимовий похід. Матеріяли для бібліографічного покажчика». Прага, 1930-ті рр.
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 2, арк. 1, 10

Фрагмент бібліографічного покажчика «Українська мемуаристика», складеного Петром Зленком, б/д
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 6, арк. 2

Фрагмент бібліографічного покажчика «Українська мемуаристика», складеного Петром Зленком, б/д
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 6, арк. 2

Лист Миколи Ґалаґана до Петра Зленка щодо надання переліку видань із рецензіями, пов’язаними з літературною діяльністю Миколи Ґалаґана. 1 березня 1932 р.
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 61, арк. 1

Лист Миколи Ґалаґана до Петра Зленка щодо надання переліку видань із рецензіями, пов’язаними з літературною діяльністю Миколи Ґалаґана. 1 березня 1932 р.
ЦДАЗУ, ф. 10, оп. 1, спр. 61, арк. 1

Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург) – сотник Українських січових стрільців. «Історія українського війська», Львів, ч. Х, 1936 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 25, арк. 87 зв.

Василь Вишиваний (Вільгельм Габсбург) – сотник Українських січових стрільців. «Історія українського війська», Львів, ч. Х, 1936 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 25, арк. 87 зв.

«З листів полковника Василя Вишиваного». «Вільне слово», Торонто, 6 лютого 1982 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6457-О

«З листів полковника Василя Вишиваного». «Вільне слово», Торонто, 6 лютого 1982 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 6457-О

 

Серед тих небагатьох, кому пощастило вижити у сталінських в’язницях і таборах, був Василь Прохода. Після звільнення емігрувавши до США, він залишив цінні спогади під назвою «Записки непокірливого». Окрім тюремного та таборового побуту, описаного у кількох розділах «Записок», Василь Прохода розповідає й про свої зустрічі у київській в’язниці з колишніми соратниками та ідеологічними супротивниками доби визвольних змагань. Член Української Центральної Ради, посол УНР у Румунії та Угорщині Микола Ґалаґан та генерал штабу армії УНР Володимир Сінклер (у Василя Проходи помилково названий Миколою), член УЦР, міністр уряду Директорії, вчений-металург Іван Фещенко-Чопівський та перший генеральний секретар судових справ УЦР, колишній професор Української господарської академії в Подебрадах (УГА) Валентин Садовський, голова дипломатичної місії УНР у Празі, колишній професор УГА Максим Славінський та учасник визвольних змагань, також у минулому професор УГА Микола Добриловський (у Василя Проходи – Митрофан) і деякі інші – їх, розпорошених у міжвоєнний період по країнах Європи, в середині 1940-х рр. доля звела у Лук’янівській в’язниці Києва.

 

 

Обкладинка книжки Василя Проходи «Записки непокірливого. Гартування духа на дні життя. У в’язницях», листопад 1962 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 4, спр. 3, арк. 1

Обкладинка книжки Василя Проходи «Записки непокірливого. Гартування духа на дні життя. У в’язницях», листопад 1962 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 4, спр. 3, арк. 1

Сторінки книжки Василя Проходи «Записки непокірливого. Гартування духа на дні життя. У в’язницях», листопад 1962 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 4, спр. 3, арк. 47, 48

Сторінки книжки Василя Проходи «Записки непокірливого. Гартування духа на дні життя. У в’язницях», листопад 1962 р.
ЦДАЗУ, ф. 13, оп. 4, спр. 3, арк. 47, 48

Українські політичні діячі в еміграції у Польщі, серед яких Валентин Садовський (перший ліворуч у другому ряду) та Іван Фещенко-Чопівський (п’ятий ліворуч у другому ряду), яких згадує Василь Прохода у «Записках непокірливого». «Наш світ», ч. 17–18, 1924 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 73, арк. 93

Українські політичні діячі в еміграції у Польщі, серед яких Валентин Садовський (перший ліворуч у другому ряду) та Іван Фещенко-Чопівський (п’ятий ліворуч у другому ряду), яких згадує Василь Прохода у «Записках непокірливого». «Наш світ», ч. 17–18, 1924 р.
ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1, спр. 73, арк. 93

 

Незважаючи на те, що більшість заарештованих мали громадянство інших країн, для радянських спецслужб не існувало поняття «недоторканості особи». Злочинне свавілля кремлівського режиму стало темою сатиричного твору ще одного вигнанця – Святослава Караванського. Громадянин СРСР, вперше заарештований НКВС у 1944 р. в Одесі за діяльність у підпіллі ОУН (б), пройшовши радянські табори, у 1979 р. він емігрував до США, де вів правозахисну діяльність, викриваючи злочини комуністичної системи проти українського народу.

 

Вірш Святослава Караванського «Недоторканні особи СССР», 13 грудня 1980 р. С. Караванський. «Гумористичний самвидав. Гумористично-сатиричні вірші». Філадельфія, 1982 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 1388-В

Вірш Святослава Караванського «Недоторканні особи СССР», 13 грудня 1980 р. С. Караванський. «Гумористичний самвидав. Гумористично-сатиричні вірші». Філадельфія, 1982 р.
ЦДАЗУ, бібл. ф. № 3, інв. № 1388-В

 
 
     
Головна | Корисні посилання | ЗМІ про нас | Анонси | Мапа веб-сайту | Обговорення змін до Конституції України щодо децентралізації влади | 10-річчя ЦДАЗУ
Copyright © 2017 - Центральний державний архів зарубіжної україніки. Всі права застережені.